Виховна робота в школі: травня 2018

Згідно річного плану роботи школи та з метою організованого проведення Дня вчителя пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні», з метою гідного вшанування подвигу переможців нацизму у Другій світовій війні, ветеранів війни, учасників українського визвольного руху, жертв нацистських переслідувань.

Всі заходи щодо відзначення у 2018 році Дня пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні пройшли на високому методичному рівні. Було підготовлено план заходів.

Класні керівники 1-11 кл. з 02.05.18 по 08.05.2018 р. провели “Уроки мужності”, “Уроки пам’яті”.

07.05.18 - 08.05.18 р. учні 1 – 11 кл. та вчителі школи взяли участь у траурному мітинзі-реквіємі: «Пам’ятаємо! Перемагаємо!» (с. Данилівка, с.Вербове) та у покладанні квітів до братських могил.

Протягом тижня у бібліотеці та музеї були розгорнуті виставки, експозиції наукових публікацій.

Учні 1 – 11 кл. взяли участь у акції (07.05.18 - 08.05.18 р.) «Маки памʼяті».

Серед учнів школи був проведений конкурс малюнків на тему «Діти проти війни». Найкращі роботи таких учнів: Лемешка С.(8 клас), Беверакі В. (6 клас), Ваганової І. (6 клас), Семенюка О. (8 клас).

Класні керівники 1-11 класів провели години спілкування, присвячені 73 річниці перемоги у Другій світовій війні “Пам’ятаємо минуле заради майбутнього”.

Для учнів 5-11 класів вчителем інформатики Шульгою А.В. був організований переглядів відео матеріалів з історії українського народу у роки Другої світової війни.

Немає сумніву, що робота учнів, вчителів і класних керівників у заходах до Дня пам’яті та примирення і 73-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні сприяла гідному вшануванню подвигу переможців нацизму у Другій світовій війні, ветеранів війни, учасників українського визвольного руху, жертв нацистських переслідувань.

Мітинг-реквієм

«Пам’ятаємо! Перемагаємо!»

1-а дівчина: Кожного року у травні наша країна святкує День перемоги і сьогодні як і багато років тому в далекому 45-му це свято залишається радісним та сумним одночасно. Ніколи не щезне з пам’яті народної гордість за велику перемогу, пам'ять про страшну ціну яку ми за неї заплатили.

(Лунають дзвони)

2-а дівчина: Що це таке, ви чуєте?

1-а дівчина: Це дзвони пам’яті.

3-а дівчина: Памяті, а хіба таке буває?

1-а дівчина: Буває. Це говорить сама пам'ять.

2-а дівчина: А хіба память буває живою?

1-а дівчина: А ти, не віриш? Солдат може померти двічі. Перше там на полі бою, коли його дожене куля, вдруге в пам’яті народній, вдруге вмирати страшніше. Вдруге солдат повинен жити.

Вед.1 Рік навчальний добіг до кінця, дзвоник останній спокійно заснув, закінчено іспити учнів в цей час, до випуску радо готується клас і мріється гарно в компанії друзів про щастя та вступ до омріяних вузів.

Вед.2 У школі святковій іде випускний у вечері на передодні війни, у вальсі прощальному пари кружляли, тоді звичайно не знали, що зранку війни лиховісне крило розпачливим мороком вкриє село.

(учні танцюють вальс)

(лунає повідомлення про початок війни)

Дівчина: Першу дорослу сукню вдягнула,

Перші високі підбори.

Так танцювати цей вальс я хотіла

Разом з тобою, герою.

Хлопець Бал випускний закружляв нас з тобою,

Ось і зоря у вікно загляда.

Дівчина Ні, не зоря це, це сяяння бою!

Хлопець Це червень — 22, рік 41, війна!

(На середину сцени виходять два учні)

Хлопчик Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик Подивилась у вічі:

Дівчинка Бо треба...

Хлопчик Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса...

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

Під звуки Військового маршу» на сцену виходять діти. Хлопчики зображують солдатів, дівчатка — їх матерів, сестер, коханих.)

1-й хлопчик Ти не плач, сестричко, Мама не ридай, Я повернуся з перемогою В наш рідний край. Звучить музика.

2-й хлопчик Відважний воїн Бере міста. Сміливим безстрашним Буду завжди!

3-й хлопчик. Є у нас танки, є кулемети! Є у нас гармати і літаки!

Всі хлопчики (хором) Будемо ворогів ми безстрашно трощити, Щоб звільнити Вітчизну!

Ведуча: А скільки ще справжніх героїв загинуло на полях бою.

Ведучий 1.

Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури, пісень.

Ведучий 2

Щороку в травні ми відзначаємо День пам'яті і примирення. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.

Ведучий 1

Увага! Увага! Мітинг, присвячений Дню пам'яті і примирення оголошується відкритим.

Ø Гімн України

Слово надається …...

Учень 1.

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Учень 2.

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю

Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся і поліг в боях.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий шлях.

Ø Звучить пісня «Маки червоні»

Ø 1-й ведучий: Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».

Ø 2-й ведучий: за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом запропоновано було нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Учень 1

До обеліска я в задумі стану,

До сивини своєї на путі.

Скажу «спасибі» тихо ветерану,

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги –

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги

Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитися всім низько,

Усім хто не прийшов з війни!

1 ведучий

Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

Ø (Входить мати, на голові у неї чорна хустина)

Мати

Помилуй його, куле, обмини...

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір... Батько на війні –

Обом повоювати довелося...

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай... Помилуй... Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану...

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата.

Ø Звучить пісня «Мати»

Ведучий 1

У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

Ведучий 2

А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

1 ведучий

Страшні сліди залишила Друга Світова війна. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин...

2 ведучий

Як дорого коштує перемога! Але ми все витримали – і перемогли. Перемогли тому, що захищали Батьківщину. Перемогли тому, що відстоювали право на життя

Учень 1

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Звучить пісня

Ведучий 2

Народжені жити, любити, творити давно пішли з життя, для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповідали нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщну. Тож завдання нашого покоління — не забути людей, які прославили Вітчизну своїм героїзмом.

Учень 1.

Ми, що родилися в мирі

Не чули останніх залпів,

Любимо ніжно й щиро

Роси весняних ранків.

Учень 2.

Нам, дітям, воїн не треба.

Гуртуймо тісніше свої ряди.

Ми за незахмарене – чисте небо,

Проти смертей, сліз, нещастя й біди.

Учень 3.

Мир – це квіти у сонячних росах.

Мир – це радість малих і дорослих.

Мир – це усмішка в очах матусі.

Мир – це лани золотаво-русі.

Учень 4.

Хай літають завжди журавлі,

Колоски видзвонюють налиті.

Ми за те, щоб мир був на землі

Для усіх людей на цілім світі!

Учень 5.

Шумлять вітри в знаменах синьо-жовтих

Сміється щиро небо голубе

В святкових, пишних, радісних обновах

Ще більш люблю мій Ніжине, тебе.

Учень 6

Вінком для тебе Перемоги слава

І чисте небо, мирне, голубе,

Квітуй, рости в труді, моя державо,

Ми ще не раз прославимо тебе!

1 ведучий

71 рік Україна не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу

тепер.

2 ведучий

Тисячі наших хлопців-патріотів зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

1 ведучий

Наші хлопці-односельчани теж не стоять осторонь. Вони залишили свої домівки і пішли на війну захищати Україну, її волю, її незалежність.

2 ведучий

Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир.

1 ведучий

Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують воїни незалежної України, наші 33 односельчани. Серед них був і Грінченко Микола Вікторович, який 13 квітня 2015 року в Донецькій області Ясинуватського району в селищі Піски героїчно загинув у ході воєнних дій, захищаючи мир та незалежність нашої країни.

Учень

«Повертайся, будь ласка, живим…»

Я прошу не багато, й не мало,

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

«Повертайся, будь ласка, живим,

Батьківщина чекає на тебе..»

Звучить пісня

І.Народе мій, що ти без пам’яті і віри

Блукаєш в темряві, в імлі.

Забувши про святе в житті і світі,

Чи знайдеш собі щастя на землі?

Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

Зневірився народ в своїх духовних силах,

Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя згасла пам’яті свіча.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Звучить музика. На сцену виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.

І. Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І безіменні ті могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!

ІІ. Вшануймо пам’ять тих, хто загинув в роки Другої світової війни, хто звеличив нашу землю, Героїв Небесної Сотні,воїнів та інших загиблих на Сході України у боротьбі за правду, справедливість, свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Хвилина мовчання

Вед. 2 Запрошуємо присутніх здійснити покладання квітів-пам’яті землякам односельчанам, які не повернулися до рідної оселі.

(звучить мелодія покладаються квіти)

Ведучий 1

Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.

2 ведучий