Вишнівська загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів
Покровської районної ради Дніпропетровської області
вул. Дніпровська, 49, с.Вишневе,
Дніпропетровська область, 53642, тел. (05638) 5-86-37,
Н А К А З
Від 19.11.2019 с. Вишневе № 141 (а)
Про заходи із вшанування пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 років в Україні
Відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 2016 року № 523 «Про заходи у зв’язку з роковинами
Голодомору 1932-1933 років в Україні – геноциду Українського», на виконання
наказу відділу освіти, молоді та спорту №193 від 19.11.2019 р. «Про заходи із
вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні», з метою гідного ушанування пам’яті
жертв голодоморів у
Покровському районі
НАКАЗУЮ
НАКАЗУЮ
1. Заступнику директора з
виховної роботи Н.М. Ткаченко розробити та затвердити План заходів
щодо підготовки та проведення у
школі заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933років в Україні, що
додається.
2. Класним керівникам 1-11 класів
забезпечити виконання Плану заходів з
підготовки та проведення у школі заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933років в Україні, що
додається.
3. Контроль за виконання даного
наказу покласти на заступника директора з виховної роботи Н.М. Ткаченко.
Директор школи Л.В.Безрідня
Додаток
ЗАТВЕРДЖЕНО:
Директор школи Л.В.Безрідня
від 19.11.2019 № 141 (а)
План
заходів
щодо підготовки та проведення
у школі заходів із вшанування
пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 років в Україні
№ з/п
|
Назва заходу
|
Дата
|
Відповідальний
|
1.
|
Організація тематичних виставок
архівних документів,
фотоматеріалів, творів мистецтва та літератури у зв’язку з
роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні, сприяння вивченню історії України, вихованню в учнівської молоді, патріотизму та
толерантності
|
Листопад 2019 року
|
ЗДВР, педагог-організатор, бібліотекар
|
2.
|
Проведення тематичних уроків, лекцій,
вечорів
|
Листопад 2019 року
|
ЗДВР, педагог-організатор, класні керівники 1-11 класів
|
3.
|
Організація та проведення конкурсу малюнків серед учнівської молоді у
зв’язку з роковинами Голодомору 1932-1933років в
Україні
|
Листопад 2019 року
|
Вчителі малювання
|
4.
|
Показ художніх та документальних фільмів про Голодомор 1932 -1933 років
|
Листопад 2019 року
|
Вчителі інформатики
|
5.
|
Траурні лінійки присвячені
ушануванню пам’яті жертв голодомору в Україні
|
21 листопада 2019 року
|
ЗДВР, педагог-організатор
|
6.
|
Приспущення Державного Прапора України із чорними стрічками на спорудах
освітніх установ
|
23 листопада 2019 року
|
Завгосп
|
Вишнівська загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів
Покровської районної ради Дніпропетровської області
вул. Дніпровська, 49, с.Вишневе,
Дніпропетровська область, 53642, тел. (05638) 5-86-37,
Н А К А З
Від 27.11.2019 с. Вишневе №
Про заходи із вшанування
пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 років в Україні
Відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 2016 року № 523 «Про заходи у зв’язку з роковинами
Голодомору 1932-1933 років в Україні – геноциду Українського», на виконання
наказу відділу освіти, молоді та спорту №193 від 19.11.2019 р. «Про заходи із
вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні», з метою гідного ушанування пам’яті
жертв голодоморів у
Покровському районі
Протягом листопада 2019 року в школі пройшли різноманітні інформаційно-просвітницькі заходи, приурочені
Голодомору в Україні 1932-33
років.
У шкільній бібліотеці організована тематична виставка «Допоки пам'ять в серці не
згасає».
Класні керівники 1-11 класів протягом листопада 2018 року провели уроки
скорботи до Днів пам′яті жертв голодомору та
політичним репресіям «Минуле стукає у наші серця».
В школі було організовано
перегляд мульфільму «Голодний дух» для
учнів 1-4 класів, відеофільму "Голодомор: очевидці свідчать" для
учнів 5-11 класів, мета якого поглибити знання в учнів про Голодомор як геноциду
Українського народу, його причини, перебіг і наслідки.
Педагогом –
організатором 23.11.2018 р. в школі була проведена загальношкільна
лінійка присвячена Дню пам’яті жертв голодомору. На лінійці
було проведено акцію «Запали свічку пам’яті» .
23.11.2019 р. в школі забезпечено приспущення Державного
Прапора України.
У День пам'яті
жертв голодомору учні взяли
участь у загальноукраїнській акції «Запали свічку».
В школі пройшли науково - практичні конференції серед учнів
5-11 класів «Про великий голод люди говорили пошепки», « Голодомор в Україні – злочин
проти нації» в ході яких учасники звернулися до висвітлення таких питань:
- дослідники
Голодомору;
- причини Голодомору
1932-33 років;
- діти – жертви
Голодомору;
- Голодомор в історії моєї родини.
Виходячи з вищезазначеного,
НАКАЗУЮ:
1. Оголосити подяку: класним
керівникам Мокієнко В.О., Налапко Т.М., Вітько В.І., Сидоренко А.П., Тараненко
С.В., Шульзі А.В., Давиденко О.В., Голенко Т.Г., Халявці К.М.
2. Класним керівникам урізноманітнювати
заходи, які готуються до
проведення у школі, широко використовувати інтерактивні форми та методи роботи, які б могли зацікавити учнів
1 – 11-х класів.
3. Контроль за виконанням даного наказу покласти
на заступника директора з виховної роботи Ткаченко Н.М.
Директор школи
Безрідня Л.В.
Ознайомлені:
* ВІРШІ ВЗЯТО З ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ
Дню
пам’яті жертв голодомору
Напис на дошці Вічна пам’ять
-
Пошли, Боже, царство небесне
померлим з голоду людям нашим.
Вічна
пам’ять, вічна пам’ять, вічна ваша пам’ять!
Душі їхні
нехай оселяться межи душами предків!
Вічна пам’ять,
вічна пам’ять, вічна ваша пам’ять!
-
Пам’ять про них буде жити од роду
до роду, од віку до віку!
Вічна пам’ять, вічна пам’ять,
вічна ваша пам’ять!
(На столі колосся пшениці, перев'язане чорною стрічкою, свічка) (Звучить
жалобна музика, на її фоні учениця читає.)
Учениця. Хто водить за мною запалими очима-криницями, очима, у які перелилися всі
страждання, муки й скорботи роду людського і розпинає душу мою на хресті
всевишньої печалі? Хто щоночі будить, стогне, квилить, плаче і ведену холодну
ріку, де розлилися не води, а сльози мого народу? У ній ні дна, ні берегів.
1
знову вони йдуть щодня, щоднини,
щоночі, мільйони тіней, мільйони очей, крокують небесним Чумацьким шляхом і
повертають до мого серця. Ідуть українські Варвари-великомучениці, пригортають
до грудей немовлят босоногі богородиці в мотках сорочках, пливуть Марії-Оранти,
святі Покрови роду нашого. Василі, Івани, Петри, янголи крізь мене летять.
Лишають білий крик, білий зойк крил, що сходить у мені чорною-перечорною мукою.
(Затихає музика. Виходять учні.)
1-а
учениця. 1933 рік. Найчорніший час в
історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому, що випав тоді на
долю однієї з най- родючіших країн. Жахливо навіть через 76 років ступати
болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі
квітучого українського краю. Досі не віриться, що тут раптово зник хліб, люди
залишалися без зернини. І це у врожайний 1932 рік. Пухли старі й малі, вимирали
роди і села. Смерть бродила на шляхах, на полі, в хатах.
Пекельні цифри та слова
У серце б'ють, неначе молот.
Немов прокляття ожива
Рік тридцять третій.
Голод! Голод!
Україну називали житницею, але, грабуючи її, по-справжньому не давали їй
жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою, як Шевченкова
наймичка. Хоч і сильна духом.
2
- а у ч е н иця
Остання хлібина Це остання хлібина, остання!
Очі горем налиті вщент,
Батько й діти не їли зрання,
Це остання хлібина, остання!
Після неї голодна смерть.
Плаче й крає, мов соломину,
Пильно дивиться дітвора.
Тату, їжте ось цю шкуринку,
Майте жалю до нас краплинку,
Умирати вже вам пора.
Взяв шкуринку дідусь і плаче,
І стареча рука тремтить.
Сиве око, сліпе, незряче,
Але серце його козаче
Б'ється рівно і хоче жить.
Стали кожному крихти в горлі,
Спазми в горлі. Немає слів.
А над хатою — клекіт орлів,
А на вигоні — трупи чорні,
Там, де саваном сніг білів.
Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в
1932—1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати
батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя
земне у пекельних муках.
3-
я учениця. Пройдуть
роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця
людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після
тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом,
однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим,
хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці
похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала
горе до краю.
4-
а учениця
Бозю! Що там у тебе в руці?
Дай мені, Бозю, хоч соломинку,
Щоб не втонути в Голодній ріці!
Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка,
Тож підрости хоч би трохи бодай:
Світу не бачив ще білого, Бозю,
Я пташенятко, прибите в дорозі,
Хоч би одненьку пір'їночку дай.
Тато і мамо — холодні мерці.
Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!
Холодно, Бозю! Сніг дуже білий,
...Бозю, що там у тебе в руці?..
(А. Листопад)
1-а
учениця. У запізнілій жалобі схилимо
голови в каятті перед світлою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.
(Запалюється свічка. Звучить «Реквієм» Моцарта. Свічка
передається з рук У руки.)
2-а
учениця. Нехай кожен із нас торкнеться
пам'яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло оцих свічок хай
буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества
справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам'яті.
