Виховна робота в школі: Вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933років в Україні

План заходів

щодо підготовки та проведення

у школф заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933років в Україні

№ з/п	Назва заходу	Дата	Відповідальний
1.	Організація тематичних виставок архівних документів, фотоматеріалів, творів мистецтва та літератури у зв’язку з роковинами Голодомору 1932-1933років в Україні, сприяння вивченню історії України, вихованню в учнівської молоді, патріотизму та толерантності.	Листопад 2018 року	ЗДВР, бібліотекар
2.	Проведення тематичних уроків, лекцій, вечорів.	Листопад 2018 року	Класні керівники 1-11 класи
3.	Організація та проведення конкурсу малюнків серед учнівської молоді у зв’язку з роковинами Голодомору 1932-1933років в Україні	Листопад 2018 року	Вчителі малювання
4.	Показ художніх та документальних фільмів про Голодомор 1932 -1933 років.	Листопад 2018	Класні керівники 1-11 класи, вчитель інформатики
5.	Траурні лінійки присвячені ушануванню пам’яті жертв голодомору в Україні.	23 листопада 2018
6.	Приспущення Державного Прапора України із чорними стрічками на спорудах освітніх установ.	24 листопада 2018року	Адміністрація школи

ЛІНІЙКА-РЕКВІЄМ НА ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 рр. в УКРАЇНІ

Минуле стукає у наші серця

Ведуча: 28 листопада в нашій країні --- День памяті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в УКРАЇНІ

У 1993-му вперше на державному рівні відзначені його роковини – через 60 років після трагедії. 1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору – щороку в четверту суботу листопада.

Ведучий: Цього дня українці, як тільки смеркне, запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих голодом.

Ведучий: Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмисле своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.

Ведуча:

Пекельні цифри та слова

У серце б'ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій...

Голод... Голод...

Ведучий:: Важко підніматись Україні, важко тому, що гірка її доля, страшне минуле, яке пекучим болем крає серце всіх людей. Найстрашніше, що пережив наш український народ – це голод

Ведуча: Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини.
Зерно, зернина, зернятко… Щоразу воно схиляє до роздумів. Хліб це життя. Ще в глибинах віків так уже склалося на Україні, що хліб у хаті – це достаток, добробут, це і відрада і впевненість у завтрашньому дні.

Ведучий:: Споконвіку кожна українська сім’я старанно працювала на власній землі, навіть тоді , коли її було небагато. Земля була основою життя селянської сім’ї. Виховуючи дітей, батьки прищеплювали любов до найсвятішого - до землі.

Ведуча: З організацією більшовиками колгоспів все змінилося. З болем і острахом вступали селяни до колгоспів. Заодно повинні були віддати туди коней , корів, здати свої плуги, борони. Тих, хто не хотів бути колгоспником суворо карали. Кожна осінь приносила селянам лише розчарування. Влада вимагала від колгоспників все більше хліба, молока , м’яса. Навіть те що залишалося на посів, змушували здавати.

Ведучий:: Осінь 1932 року не віщувала великої біди. Врожай був не гірший ні у попередні роки. Здали селяни державі продподаток, але раптом оголосили другий , а потім і третій. Почали їздити по селах спеціальні продзагони і забирати все до нитки…

Ведуча: Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?

Ведучий:: Ні не забудемо! Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 р. помирало в Україні 17 чоловік на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.

Ведуча: Страшна арифметика, та не вся , бо до неї треба додати розкуркулених і висланих у Сибір, розстріляних і замордованих у 1937-1939 Р.Р.

Ведучий:: Народ хліборобів і співаків намагалися зробити народом канібалів і злодіїв. Замість людських почуттів суспільством оволодів страх – тотальний , принизливий . Страх бути собою. Розмовляти своєю мовою, згадувати своїх мертвих.

Ведуча: Страх це єдиний і тотальний спадок, який система сталінського терору залишила українському суспільству. Цей принизливий спадок передається із покоління в покоління…

Ведучий:: Тавро 1933р. горить і досі на чолі нашого буття ..

Ведуча: Першими про знищення українського селянства засобом штучного голоду дослідили і сповістили людству американці – Джеймс Мейс та Роберт Конквест.

Ведучий:: Нині про перебіг голодомору написано понад 10 тис. статей, свідчень, документів, досліджень науковців, які розкривають причину, саме чому був голодомор, та хто в у цьому винен?

Ведуча: Документи, які свідчили про терор голодом раніше ніколи не оприлюднювались. Незалежна вільна Україна відкриває таємні заборони комуністичного режиму над такими документами, що доводять свідомий характер терору голодом, а також загальне число жертв від 7 до 10 млн.
Ведучий:: Про штучний голодомор, як один із найжахливіших способів нищення народу свідчать спогади зібрані в книгах про цю страшну трагедію
Українська держава пам'ять померлих голодною смертю відзначила випуском фоліанта « Національна книга пам’яті», куди занесені невідомі імена замордованих голодом. Свої Книги пам’яті про померлих голодною смертю земляків, випускає кожна

Ведуча:: Наш земляк краєзнавець Юрій Безух написав книгу «Великий перелом». В ній зібрані спогади наших земляків, жителів нашого району, які пережили страшні роки голодомору, щоб ми їх нащадки памятали минуле .Бо, вічна пам'ять – святий урок для нащадків невинно убієнних. А забуття – заповіт для катівських нащадків.

Ведучий: Голодомор 1932 - 1933 рр. - страшна трагедія в історії нашої держави. Голодомор забрав мільйони людей. Невідома навіть точна цифра. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них.

Ведуча: Роки, що віддаляють нас від українського голодомору, не вивітрили з памяті народної жаху пережитого. Лихоліття 33-го і досі болять невигойною раною в душі кожного українця, бо не було селянської родини в тодішній Україні, яку б обійшла ця біда, коли голодна смерть забирала дітей і їхніх матерів.

Ведучий:: Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому так важко достукатись до сердець нині сущих.

Ведуча:З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювати свічку і мовчки клялись, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар з душі спадав

Ведучий:: Тож запалімо свічку, хай їх побачать ті, хто став зорями. Вічна їм пам'ять.

(Запалюють свічки. Звучить композиція Мирослава Скорика "Свіча"

.Виходять читці)

1. Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.

2. Хай палає свіча... Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Хай сьогодні спогади лунають.

Пам'ять чиста, світла і велична.

3.Гори, священна пам'яті лампадо,

В урочій тиші під склепінням бань,

Щоб не підкралось забуття, як зрада,

З підступних замулених ковбань.

Ведуча: Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.

Ведучий:: На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 - 1933 роках оголошую хвилину скорботи..( Хвилина мовчання).

Ведуча: Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду, -

Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі,

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш!

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми - сущі, усопші, прийдешні -

Твій пшеничний, безсмертний народ.

Ведучий:: Більшого злочину , як відібрати хліб у того хто його вирощує і приректи на голод селянина життєдайної України, селянина, який ніколи не образив святого хліба, ніколи клав перевернутий буханець на стіл, бо ж хліб не можна було ображати, він був від Бога.
Ведуча: І сьогодні, дякувати Богу і натрудженим рукам ми маємо святий хліб щодня , адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу.

Ведучий:: На нашому столі присутній і хліб і зерно . Зерно. Як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того , щоб причаститися ним , як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба… Ведуча: Забути таке неможливо. Щоб не стерлася пам'ять про уроки минулого, щоб не втратили майбутні покоління того знання, яке характеризує націю українців. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Ведучий:: Мій народе,

Не зрадь могил Згорьованих дідів,—

Зазнавши мору І колючок дроту,

Вони не дожили до заповітних днів.

Порізнений, Єднайся, мій народе!

Ведуча: Твій час настав, Зоря твоя зійшла.

Не допусти, Щоб маревом свобода

До тебе вічно йшла І... не дійшла.

Народе мій, Ставай мерщій на ноги,

У праці крила Дужче розправляй,—

І ти спізнаєш Радість перемоги,

Збагатиш свій чудовий Ріднокрай!

Ведуча: Запрошуємо всіх присутніх завтра ввечері долучитися до акції «Запали свічку», запаліть вдома свічку і поставте її на підвіконня, щоб вшанувати мільйони людей, яких забрав голодомор.

*Вірші взято з інтернет ресурсів