Сценарій свята «Українська пісня – єднає нас»

Сценарій свята «Українська пісня – єднає нас»

Мій рідний край

Моя земля, моя родина

Нас всіх єднає пісня українська солов'їна.

Сцена прикрашена українськими рушниками та вінками. В залі лунають українські пісні.

Хід свята

Звучить пісня(запис)Н.Матвієнко «Роде наш прекрасний»

Вед. 1

Шановні друзі, гості нашого свята! Ми всі – представники великої родини нашої матері-батьківщини України. Родина до родини – то і є народ.

Вед. 2

Могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок родинної історичної спадщини – української пісні. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу.

Ведучий I

Вед. 1

Існує прекрасна легенда. Бог вирішив наділити народи талантом. Одні отримали елегантність та красу, інші дисципліну і порядок. Хтось – здатність до торгівлі, а хтось - до музики. Обдаривши усіх, подивився Бог і раптом побачив у куточку дівчинку.

Вед. 2

Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

Вед. 1

- Хто ти? Чого плачеш? – запитав Бог.

Вед. 2

Я –Україна. А плачу бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Вороги знущаються з моїх дітей, удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Вед. 1

Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти вже роздав. Як завадити твоєму горю? Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на весь світ. Це пісня.

Вед. 2

Взяла дівчина – Україна дарунок, притиснула міцно до серця. Поклонилася Всевишньому і понесла пісню в народ. З тих самих пір співають люди пісню, лікують нею серця, просвітляють уми, чарують душу.

Вед. 1

Заспівай родино,

Щоб усе збулося!

Щоб у нашій хаті

Лиш добро велося!

Вед. 2

Співуча моя Україно,

Хай буде щасливим твій шлях,

Хай пісня твоя солов’їна

Лунає, як нині, в віках.

(пісня)

Вед. 1

Хто має такі пісні, тому нічого боятися за своє майбутнє. Скільки в них краси і грації, скільки дужого і молодого почуття.

Вед. 2

Ми щасливі, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі й чудово виливати свої думи, свої мрії, почуття у пісню.

Вед. 1

Співаючи, ми зазираємо у нашу історію, у минуле, намагаючись обережно побачити картини народження української нації. Коли звучить пісня, то серце наповнюється почуттям любові до рідного краю, до свого народу, до України.

(Дівчата в укр.. кост)

1.Такого сплеску в музиці і слові

    Вогню такого не передаси,

    Нічим, крім пісні, посестри любові,

    Криниці невичерпної краси.

  2. Буває пісня тугою налита,

    І туга душу наскрізь пропече

         Бува така, що наче серед літа

         Срібляста річка в синю даль тече.

   1.Вона – любов, вона – печаль і втіха

   Жива вода на виразки душі

   Поки живе – убереже від лиха

   Понад стежками тихі спориші.

       2. То вже здавен:

        Лиш пісню розпочни –

   Її підхоплять, аж у полі тісно…

   Вкраїнський хліб тому такий смачний,

   Що він завжди замішаний на пісні.

(пісня)

Вед. 1.Нашу пісню називають солов’їною. І кажуть, що солов’ї навчилися співати в українців. Ось послухайте цікавий переказ. Колись солов’ї не жили в Україні, літали по всьому світу, збираючи пісні для індійського царя, у саду якого вони жили. Залетів якось один соловей на Україну і сів спочити у якомусь селі. На той час всі люди були у полі і не було чути ні музики, ні пісень. «Що то за люди живуть тут?» - подумав соловей. Настав вечір, люди поверталися з поля додому і ожила в полі, на сільських вулицях пісня. Соловей теж заспівав свою і звеселив людей. Забувши про втому, вони так заспівали, що зачарували солов’я. Полетів соловей до царського саду і заспівав українські пісні так, що цар втратив спокій і звелів лише йому співати у своєму саду. Зачаровані солов’ї полетіли весною на Україну, щоб висиджувати пташенят і слухати найчарівніші в світі пісні.

Вед. 2.Народна пісня – голос невсипущий

   Душі людської вічне відкриття.

   Вона ніколи, як і хліб насущний

   Не вийде з всюди сущого життя.

Пісня

Вед. 1.Хочеться, щоб наша рідна пісня, легка, як сон, примарна, ніби щастя, сонячна,неначе мрія зігріла ваші серця, захопила, оповила веселковими барвами, що ними мріють весни, плаче осінь, марять зими і кличе літо.

Вед. 2.Пісня українська – дивовижний скарб

   Пісня українська – таїна…

   Теплий легіт душу доторка

   Манить невідома глибина.

Вед. 1Пісні, які склав народ передаються із уст в уста. Вони дуже різноманітні за своїми жанрами: трудові, колискові, історичні, баладні, козацькі, чумацькі…

Вед. 2 А ще календарно-обрядові пісні – це ж і колядки, щедрівки, веснянки, русальні та петрівочці пісні, купальські, жниварські.

2. А родинно-обрядові! Це ж і голосіння, і весільні пісні, і обряд «Одягання вінка»

Обряд  «Одягання вінка»

Ведучий І

Ми звикли, що символами українського народу є дім, поле, храм. Але душею українського народу залишається пісня - диво, дивне.

Вед. 2

А пісня – це душа народу. З усіх потреб потреба.

Лише пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонця сяйво їй лиша

Чим глибше пісня, тим ясніше душа

На фоні веселих дзвонів

Ведучий І

Хочеться вірити, що народ, який піднімається з колін історії, встане на повний зріст, розправить свої крила і залунає наша українська пісня і попливе її дзвін далеко, далеко над землею.

Ведучий ІІ

Я слухаю дзвони на

Лаврський горі

Дивлюсь на софіївські бані

І вірю в народ, що живе на

Дніпрі,

І сили його не здоланні

Бо як би я людство

Не любив,

Повторюю з гордістю

Сина:

Для мене лишається

Дивом із див

Всі ведучі разом.

Моя Україно.

Звучить пісня П.Петриненка «Україна» Учасники всі виходять на сцену.

Вед. 1

Народе ми, пишаємось тобою:

Моя душа – частиночка твоя

Красою правди у святім двобою

Понад майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі

Ми є! Народ піднявся із колін

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

Гімн

Ведучий ІІ

Слава Україні!

Всі разом : Героям слава!

* вірші взяті з інтернет-ресурсів