МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО
ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ
СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ
Підготувала: методист
сектору соціально-психологічної роботи
Науково-методичного
центру
Андрущенко О.О.
Правопорушення, здійснені
неповнолітніми, - це небезпечне соціальне явище, оскільки, по-перше, негативно
впливають на формування особистості; по-друге, завдають значної шкоди
суспільству через втрату трудових ресурсів (лише третина покараних повертаються
до повно цінного суспільного життя); по-третє, відіграють значну роль у
формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів розпочинають свій
злочинний шлях ще неповнолітніми).
Кожен 8-9-й злочин в
Україні здійснюється неповнолітніми. Близько 11 % серед осіб, які беруть участь
у скоєнні злочинів, - неповнолітні. Кількість підлітків, що вчинили злочин
вдруге, за останні роки зросла майже на 19 % .
Одним із напрямів у
боротьбі зі злочинністю взагалі та злочинністю неповнолітніх, зокрема, є
профілактична діяльність.
Профілактика
правопорушень серед неповнолітніх в Україні проводиться зусиллями
соціально-психологічних служб, педагогів, співробітників соціальних служб,
служб у справах неповнолітніх, працівниками право охоронних органів. Проте
дослідники звертають увагу на численні проблеми у цій сфері діяльності, які полягають
у відсутності налагодженої співпраці між різними суб'єктами профілактики, у
застосуванні переважно групових та масових форм роботи та неналежній увазі до
інтерактивних методів (тренінгів, рольових ігор тощо), які сприяють кращому
засвоєнню інформації дітьми.
Загалом, під
профілактикою правопорушень розуміють діяльність державних органів і
громадськості, що має системний характер як за комплексом заходів, так і за
колом суб'єктів, які її здійснюють, спрямовану на недопущення виникнення,
усунення, послаблення або нейтралізацію причин та умов злочинності, окремих її
видів та конкретного злочину .
У процесі дослідження
проведеного центрами соціальних служб для молоді, було виявлено, що причинами
скоєння злочинів самі підлітки вважають: не усвідомлення наслідків своїх
вчинків - 67 %; надмірне вживання алкоголю, наркотиків - 28 %; незнання законів
України - 5 %; недостатнє виховання та увага з боку батьків - 59 %; вплив
друзів, негативної компанії - 50 %; важке матеріальне становище - 18,5 % .
Отже, серед ключових
чинників ризику щодо можливості скоєння злочинів неповнолітніми можна назвати
такі: недостатній рівень правосвідомості та правових знань; брак організованої
системи дозвілля; вживання алкогольних та наркотичних речовин; низький рівень
правових знань батьків та недостатня увага з їхнього боку до виховання тощо.
Відповідно до чинників ризику можна визначити напрями профілактики
правопорушень.
Напрями, форми та методи профілактики.
Проблему профілактики
правопорушень серед дітей розглядають переважно як частину педагогічної
діяльності, зокрема, у межах навчальних закладів. Проте вищенаведені причини
правопорушень вказують, що для подолання злочинності серед неповнолітніх
виховної роботи лише в межах навчальних закладів недостатньо.
Заходи правового виховання,
спрямовані на профілактику правопорушень, можна розподілити на такі напрями:
· надання правових знань
педагогами під час викладання певних предметів;
· проведення вікторин,
тематичних уроків (для молодших школярів);
· зустрічі з працівниками
правоохоронних органів, які можуть відбуватися за місцем навчання дітей або за
місцем роботи правоохоронців (екскурсії до відділів міліції, постів ДАІ,
організацій).
У
науковій літературі описано різні методи, що можуть використовуватися з метою
правового виховання неповнолітніх. Серед них: роз'яснення, розповіді, бесіди,
читання творів, лекції, дискусії, диспути з правових питань, «круглі столи» з
правових питань та інші вербальні методи, інтерактивні методи - ігри, рольові
ігри, вправи, тренінги, конкурси.
Фактором ризику щодо
можливості скоєння правопорушень неповнолітніми є не тільки брак правових
знань, а й відсутність системи дозвілля, проведення часу без певної мети та
заняття.
Відповідно, існує напрям
профілактики, спрямований на організацію дозвілля.
Однією з можливостей
організації профілактики протиправних дій неповнолітніх у вільний від навчання
час може бути робота в літніх таборах. Часто спеціальні програми відпочинку
розробляються для дітей із девіантною поведінкою.
Таборування має значні
переваги в роботі з під літками. Це зумовлено зміною звичного соціального
середовища, вплив якого часто є негатив ним [10, с 183].
Методи, що застосовуються
для профілактики протиправних дій неповнолітніх у рамках напряму організації
дозвілля, частково збігаються з методами правового виховання в навчальних
закладах. Діти краще сприймають інформацію, коли вона надасться в активній
формі (ігри, тренінги тощо). А лекції та інші вербальні методи є традиційними
для інформування різних вікових категорій. У цьому напрямі застосовуються також
консультації, які дають змогу проводити індивідуальну роботу з дитиною,
здійснювати психологічну корекцію, надавати правову допомогу тощо.
Оскільки серед причин і
умов скоєння правопорушень підлітками є вживання наркотичних речовин (до 70 % протиправних
дій скоюється у стані сп'яніння), то профілактика правопорушень серед неповнолітніх не матиме
бажаних наслідків, якщо комплекс профілактичних заходів не буде включати роботи
з позбавлення неповнолітніх наркогенних звичок.
Отже, ще одним напрямом
профілактики правопорушень є профілактика вживання підлітками наркотиків та
алкоголю.
У роботі використовують
такі методи, як акції, конкурси, вистави, поширення інформаційно-рекламного
матеріалу, виступи на радіо, телебаченні. Групова робота відбувається у вигляді
лекцій, дискусій, диспутів, рольових ігор, тренінгів. Індивідуальна робота
проводиться методами консультацій.
Отже, профілактична
діяльність щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх може проводитись
як у рамках навчального процесу, так і в позашкільний час. Форми та методи
роботи мають відповідати віку дітей, викликати в них зацікавлення та спонукати
до роздумів.
Профілактика
правопорушень відбувається також за методикою «рівний-рівному», коли самі
неповнолітні отримують правову підготовку та проводять заходи для своїх
однолітків, організовують їхнє дозвілля, здійснюють консультування.
Найефективнішими методами
роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх вважаються тренінги та
індивідуальні методи.
Реалізація в Україні
програм профілактики правопорушень серед неповнолітніх характеризується такими
особливостями: несистематичністю (вони проводяться за запитом навчальних
закладів, рідко - за планом), фрагментованістю охоплення дітей (критеріями
відбору неповнолітніх до участі у подібних програмах часто є рішення
адміністрації навчального закладу, особисті зв'язки людини, яка проводить
заняття, тощо), зосередженістю на дітях з девіантною поведінкою.
Головними напрямами
профілактики правопорушень серед неповнолітніх можна вважати: правове
виховання, організація дозвілля, профілактика вживання алкоголю та наркотиків.
Для поліпшення проведення
профілактики правопорушень серед неповнолітніх в навчальних закладах,
рекомендуємо наступне:
1.Налагоджувати співпрацю
з організаціями, що працюють у сфері попередження протиправних дій
неповнолітніх, залучати до співпраці громадські організації.
2. Урізноманітнювати
форми та методи профілактики, збільшувати застосування вербальних методів:
окрім лекцій та бесід, які передбачають пасивне сприйняття інформації,
використовувати диспути, дискусії, вікторини, які активніше залучають слухачів,
а також інтерактивні методи подання інформації (тренінги, сюжетно-рольові ігри,
вправи).
3. Сприяти розробці та
впровадженню програм, які організовують дозвілля підлітків.
4. Залучення
правоохоронців до спільних заходів дозвілля дітей (спортивних змагань,
конкурсів) та для проведення сюжетно-рольових ігор з метою ознайомлення з
роботою правоохоронних органів
5. Підготовка волонтерів,
які можуть стати контактними особами для дітей, схильних до девіантної
поведінки.
6. Проведення заходів з
правової освіти фахівцями та за методикою «рівний-рівному» - самими
неповнолітніми.
АЛГОРИТМ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ
ПІДВИЩЕНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ УВАГИ
(діти
девіантної та адитивної поведінки, діти з функціонально
неспроможних
сімей)
1. Виявлення
учнів, що потребують підвищеної педагогічної уваги (присутність девіантної та
адиктивної поведінки, резистентність, опір виховним
діям) та вивчення їх індивідуальних психологічних якостей (додаток № 1 ) та ведення індивідуальних карток учнів, які
потребують особливої педагогічної
уваги, а також поновлення списків неблагополучних сімей. (додаток № 2 )
2. Вивчення
взаємовідносин учнів в колективі, в мікроколективі, міжгрупові
зв'язки (соціометрія, тестування тощо). (додаток № 1 )
3. Обстеження
житлово-побутових умов функціонально неспроможних сімей та
дітей девіантної та адиктивної поведінки, складення актів.
4.
Виявлення причин, що привели до
девіантної чи адиктивної поведінки, резистентності та ін. (анкетування,
індивідуальні бесіди з учнем, його батьками, друзями тощо).
5. Складення
психолого-педагогічної характеристики учня.
6. Організація
роботи штабу з профілактики правопорушень та зміцнення дисципліни,
введення до його складу органів самоврядування школи.(додаток 3)
7. Ведення
систематичного обліку роботи з дітьми, які потребують підвищеної
педагогічної уваги, та з функціонально неспроможних сімей.
8. Контроль
за відвідуванням учнів девіантної поведінки класними керівниками. Підбиття підсумків
відвідування на нараді при директорові.
9. Вивчення ступеня
дотримання вчителями педагогічного такту в спілкуванні
з учнями, дотримання педагогічної принциповості в оцінюванні поведінки, знань, умінь і навичок
учнів.
10.
Здійснення активних форм роботи
(диспутів, вікторин, літературних і тематичних вечорів, рингів, дискусій та
ін.), спрямованих на формування в учнів загальнолюдських цінностей
та рис загальнолюдської моралі.
13.
Проведення індивідуальної роботи з учнями, що потребують підвищеної
педагогічної уваги та їх батьками. (додаток
4)
14.
Узгодження спільного плану роботи з кримінальною міліцією
та службою у справах неповнолітніх. Спільна робота навчального закладу з відділом
кримінальної міліції з питань профілактики правопорушень.
15.
Засідання методоб'єднання класних
керівників з питань профілактики правопорушень та роботи з дітьми, що потребують
підвищеної педагогічної уваги.
16. Працевлаштування дітей,
що потребують підвищеної педагогічної уваги,
після закінчення навчального закладу. Виявлення потреб учня в підвищеній
педагогічній увазі.
Додаток 1
Діагностичні
методики
Опитувальник діагностики
агресивних
та ворожих реакцій людини
Басса—Дарки
Інструкція. Уважно прочитайте кожне висловлювання. Якщо воно
підходить вам, поставте поруч знак "+", якщо не підходить, то
"-".
1. Часом я не здатен перебороти бажання
заподіяти іншим шкоду.
2. Іноді пліткую про людей, яких не люблю.
3. Я легко
дратуюсь, але швидко заспокоююсь.
4. Якщо
мене ласкаво не попросять, я не виконаю прохання.
5. Я не
завжди отримую те, що мені призначено.
6. Я знаю,
що люди говорять про мене за моєю спиною.
7. Якщо я
не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути.
8. Коли мені доводилося обдурювати кого-небудь,
я відчував нестерпні докори сумління.
9. Мені здається, що я не здатен вдарити людину.
10. Я
ніколи не дратуюся настільки, щоби розкидатися речами.
11. Я
завжди поблажливий до чужих недоліків.
12. Якщо
мені не подобається встановлене правило, у мене виникає бажання порушити його.
13. Інші
вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.
14. Я
тримаюся насторожі з людьми, які ставляться до мене дещо ліпше, ніж я очікував.
15. Я
часто не погоджуюся з людьми.
16. Іноді мене обтяжують думки, яких я соромлюсь.
17. Якщо
хтось першим ударить мене, я не відповім йому.
18. Коли я
дратуюся, грюкаю дверима.
19. Я куди
дратівливіший, ніж здається оточуючим.
20. Якщо
хтось вдає із себе начальника, я завжди роблю йому наперекір.
21. Мене трохи засмучує моя доля.
22. Я
гадаю, що багато людей мене не люблять.
23. Я не
зможу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.
24. Люди,
що ухиляються від роботи, мусять почувати провину.
25. Той,
хто ображає мене і мою сім'ю, напрошується на бійку.
26. Я не
здатний на брутальні жарти.
27.
Розлютовуюся, коли з мене насміхаються.
28. Коли
люди вдають із себе начальників, я роблю все, щоби вони не зазнавалися.
29. Майже кожен тиждень я бачу когось, хто мені
не до вподоби.
30. Досить
багато людей заздрять мені.
31. Я
вимагаю, щоб люди поважали мене.
32. Мене пригнічує те, що мало роблю для своїх
батьків.
33. Люди,
які постійно знущаються з нас, варті того, щоб їх поставили на місце.
34. Я ніколи
не буваю похмурим від злості.
35. Якщо
до мене ставляться гірше, ніж я на те заслуговую, я не засмучуюсь.
36. Якщо
хтось дратує мене, я не звертаю уваги.
37. Хоч я
ніколи не показую цього, але мене іноді гризе заздрість.
38. Іноді мені здається, що з мене насміхаються.
39. Навіть
якщо я гніваюся, то не вдаюся до лайки.
40. Мені хочеться, щоб мої гріхи пробачили.
41. Я
рідко даю здачі, навіть якщо хтось і вдарить мене.
42. Коли
виходить не по-моєму, я іноді ображаюсь.
43. Іноді люди дратують мене однією своєю
присутністю.
44. Немає
людей, яких би я по-справжньому ненавидів.
45. Мій
принцип: "Ніколи не довіряти чужакам".
46. Якщо
хтось дратує мене, я готовий висловити все, що про нього думаю.
47. Я
роблю багато такого, про що потім шкодую.
48. Якщо я
роздратуюсь, я можу вдарити когось.
49. Із
дитинства я ніколи не виявляв спалахів гніву.
50. Часто
почуваю себе, мов діжка з порохом, що ось-ось вибухне.
51. Якби
всі знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко ладнати.
52. Я
завжди розмірковую про те, які потаємні причини змушують людей робити приємне
мені.
53. Коли на мене кричать, відповідаю тим самим.
54. Невдачі засмучують мене.
55. Я
відчуваю страх не рідше й не частіше за інших.
56. Я можу
пригадати випадки, коли я був настільки злий, що хапав першу-ліпшу річ.
57. Іноді
я відчуваю, що готовий першим кинутись у бійку.
58. Іноді я відчуваю, що життя поводиться зі мною
несправедливо.
59. Раніше
я думав, що більшість людей говорить правду, але зараз я не вірю в це.
60. Я
лаюся тільки через злість.
61. Коли я
роблю щось неправильно, то відчуваю докори сумління.
62. Якщо
для захисту своїх прав мені слід використати фізичну силу, я вдаюся до неї.
63. Іноді
я виражаю свій гнів тим, що грюкаю кулаком по столу.
64. Я
буваю грубий з людьми, які мені не подобаються.
65. У мене
немає ворогів, що хотіли б мені нашкодити.
66. Я не
вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона на це заслуговує.
67. Я
часто думаю, що жив неправильно.
68. Я знаю
людей, які здатні довести мене до бійки.
69. Я не засмучуюсь
через дрібниці.
70. Мені
рідко спадає на думку, що люди намагаються розлютити чи скривдити мене.
71. Я
часто тільки вдаюся до погроз, а не збираюся їх реалізовувати.
72.
Останнім часом я став занудою.
73. Під
час суперечки я часто підвищую голос.
74.
Здебільшого я намагаюся приховувати своє негативне ставлення до людей.
75. Я
ліпше поступлюся своїми принципами, ніж сперечатимусь.
Ключ до опитувальника
Фізична
агресія: "Так": 1, 25, 33, 48, 55, 62, 68. "Ні": 9, 17, 41.
Непряма агресія: "Так": 2, 18, 34, 42, 56, 63. "Ні": 10,
26, 49. Роздратування: "Так": 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72.
"Ні": 11, 35, 69. Негативізм: "Так": 4, 12, 20, 23.
"Ні": 36. Образа: "Так": 5, 13, 21, 29, 37, 51, 58. "Ні":
44. Підозрілість: "Так": 6, 14, 22, ЗО, 38, 45, 52, 59. "Ні":
65, 70. Вербальна агресія: "Так": 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73.
"Ні": 39, 66, 74, 75.
Почуття
провини.: "Так": 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67. Індекс ворожості:
сума балів за шкалами "образа" і "підозрілість". Індекс
агресивності: сума балів за шкалами "фізична агресія", "роздратування"
і "вербальна агресія".
Шкала самооцінки (за Ч.
Спілбергом)
Прочитайте уважно кожне з
наведених текстових речень і закресліть ту цифру у стовпчиках таблиці справа,
яка відповідає вашим звичайним відчуттям.
Запитання тривало не обмірковуйте:
правильний і неправильний відповідей в даному випадку не існує.
|
№ п/п
|
Речення
|
Варіанти відповіді
|
|||
|
Майже
ніколи
|
Іноді
|
Часто
|
Майже завжди
|
||
|
1
|
Я відчуваю
задоволення
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
2
|
Я швидко
втомлююсь
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
3
|
Я можу швидко
заплакати
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
4
|
Я волів би бути
таким щасливим, як інші
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
5
|
Інколи я
програю через те, що не досить швидко приймаю рішення
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
6
|
Я відчуваю себе
бадьорим
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
7
|
Я спокійний
холодний та зібраний
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
8
|
Очікування
труднощів вельми непокоїть мене
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
9
|
Я занадто
переймаюся життєвими дрібницями
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
10
|
Я цілком
щасливий
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
11
|
Я беру все
надто близько до серця
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
12
|
Мені бракує
впевненості у собі
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
13
|
Я почуваю себе
у безпеці
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
14
|
Я намагаюсь уникати
критичних ситуацій і труднощів
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
15
|
У мене буває
хандра
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
16
|
Я буваю
задоволений
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
17
|
Будь-які
дрібниці відволікають і нервують мене
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
18
|
Я так
переймаюся своїми розчарування, що потім в не змозі про них забути
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
19
|
Я врівноважена
людина
|
1
|
2
|
3
|
4
|
|
20
|
Мене охоплює
сильний неспокій, коли я думаю про свої справи і турботи
|
1
|
2
|
3
|
4
|
Підрахунок балів:
1) знайдіть суму відповідей на запитання 2,
3, 4, 5, 8, 9, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 20;
2) знайдіть суму відповідей на запитання 1,
6, 7, 10, 13, 16, 19.
Сума закреслених цифр за першою
групою позицій шкали вивчає рівень тривожності; до 30 – низький; 31 – 45 –
помірний; 46 і вище – високий.
Значні відхилення від помірного
рівня тривожності вимагають особливої уваги.
Високий рівень тривожності
передбачає схильність до виникнення в людині етапу тривоги в ситуаціях
оцінювання й компетентності (для школярів – оцінювання знань і поведінки). У
цьому разі слід зменшити суб’єктивну значущість ситуації та завдань і перенести
акцент на осмислення діяльності та формування почуття впевненості в успіху.
Низький рівень тривожності,
навпаки, вимагає підвищення уваги до мотивації діяльності та підвищення почуття
відповідальності. Про те, іноді дуже низький рівень тривожності у показниках
тесту є результатом активного витіснення піддослідним високої тривоги з метою
показати себе в найкращому світі.
Шкалу можна успішно
використовувати з метою саморегулювання, у правління собою і своїми вчинками та
у психокорекцій ні діяльності.
Визначення типових способів
реагування
на конфліктну ситуацію (методика К.Н. Томаса)
За цією методикою можна виявити
ступінь схильності піддослідного до суперництва та співробітництва в різних
групах, до компромісів, уникнення конфліктів, чи, навпаки, до загострення їх, а також оцінити міру його
адаптації до спільної діяльності.
Піддослідний повинен підкреслити
або записати на аркуші літери «А» чи «Б», які відповідають тому рішенню, яке
він вважає правильним.
- А.
Інколи я думаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за рішення
спірного питання.
Б. Замість того, щоб обговорювати
те, у чому ми не згодні, я намагаюся перевисти увагу на те, з чим ми обидва
згодні.
2. А. Я намагаюсь знайти компромісне рішення .
Б. Я прагну владнати справу,
враховуючи інтереси співбесідника і свої власні.
3. А. Зазвичай я наполегливо добиваюся свого.
Б Інколи я жертвую власними
інтересами за для інтересів іншої людини.
4. А. Я прагну знайти компромісне рішення.
Б. я намагаюся не зачіпати
почуттів іншої людини.
5. А. Полагоджуючи спірну ситуацію, я завжди прагну знайти підтримку іншої
людини.
Б. Я намагаюсь робити все, аби
уникнути непотрібної напруги.
6. А. Я прагну добитися свого.
Б. Я прагну уникнути
неприємностей для себе.
7. А. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання з тим, щоб згодом
розв’язати остаточно.
Б. Я вважаю за можливе у чомусь поступитися, аби досягти чогось іншого.
8. А. Як правильно, я наполегливо прагну добитися свого.
Б. Передусім я прагну визначити
зміст спірних питань.
9. А. Я вважаю, що не завжди треба хвилюватися з приводу суперечностей, що
виникли.
Б. Я докладаю зусилля для
досягнення своєї мети.
10. А. Я твердо прагну досягти своєї мети.
Б. Я намагаюся знайти
компромісне рішення.
11. А. Насамперед я намагаюся чітко визначати зміст спірних питанню.
Б.
Я намагаюся знайти компромісне рішення.
12. А. Я визнаю за краще не обирати позиції , яка може спричинитися до
суперечки.
Б. я даю можливість іншому в чомусь залишитися
при своїй думці, якщо він також іде мені на зустріч.
13. А. Я пропоную середню позицію.
Б. Я наполягаю щоб все було
зроблено по – моєму.
14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і цікавлюсь його думкою.
Б. я прагну продемонструвати
іншому логіку і перевагу моїх поглядів.
15. А. я намагаюся заспокоїти іншого і зберегти наші взаємини.
Б. Я прагну зробити все
необхідне для того, щоб уникнути напруги у взаємостосунках.
16. А. Я намагаюся не зачіпати почуттів іншого.
Б. Як правило, я прагну
переконати іншого у перевагах моєї позиції.
17. А. Як правило, я наполегливо намагаюся досягти свого.
Б. Я прагну зробити все, щоб
уникнути непотрібної напруги.
18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на
своєму.
Б. я дам іншому можливість
залишитися при своїй думці, якщо він також іде мені на зустріч.
19. А. Передусім намагаюся визначити зміст спірних питань.
Б. Я волію відкласти вирішення
спірних питань для тог, щоб із часом розв’язати їх остаточно.
20. А. Я намагаюся негайно подолати наші суперечності.
Б. Я прагну знайти оптимальне
поєднання переваг і втрат для нас обох .
21. А. під час переговорів я прагну бути уважним до іншого.
Б. Я завжди прагну до прямого
обговорення проблеми.
22. А. Я намагаюся знайти середину між моєю позицією та позицією іншої
людини.
Б. Я відстоюю власну позицію.
23. А. Як правило, я дбаю про задоволення бажань кожного з нас.
Б. Іноді даю можливість іншим
взяти на себе відповідальність за розв’язання спірного питання.
24. А. Якщо позиція іншого здається йому вагомою, я прагну піти йому назустріч.
Б. я намагаюся переконати
іншого піти на компроміс.
25. А. Я прагну переконати іншого
тому, що я маю рацію.
Б. під час переговорів я
намагаюся бути уважним до аргументів іншого.
26. А. Як, правило я пропоную середню позицію.
Б. Я майже завжди прагну
задовольнити інтереси кожного з нас.
27. А Дуже часто я прагну уникнути суперечок.
Б. Якщо це зробить іншого
щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму.
28. А Як правило, я маю наполегливо прагну досягти свого.
Б. Полагоджуючи спірну
ситуацію, я намагаюся знайти підтримку в іншого.
29. А Я пропоную середню ситуацію.
Б. Вважаю, що не завжди
потрібно хвилювати через виникнення розходжень.
30 А Я намагаюсь не зачіпати почуттів іншого.
Б. я завжди обираю таку позицію
у суперечці, яка дає змогу спільними зусиллями досягти успіху.
Ключ до тесту
|
№ пор.
|
Суперництво
|
Співробітництво
|
Компроміс
|
Уникнення
|
Поступливість
|
|
1
|
|
|
|
А
|
Б
|
|
2
|
|
Б
|
А
|
|
|
|
3
|
А
|
|
|
|
Б
|
|
4
|
|
|
А
|
|
Б
|
|
5
|
|
А
|
|
Б
|
|
|
6
|
Б
|
|
|
А
|
|
|
7
|
|
|
Б
|
А
|
|
|
8
|
А
|
Б
|
|
|
|
|
9
|
Б
|
|
|
А
|
|
|
10
|
А
|
|
Б
|
|
|
|
11
|
|
А
|
|
|
Б
|
|
12
|
|
|
Б
|
А
|
|
|
13
|
Б
|
|
А
|
|
|
|
14
|
Б
|
А
|
|
|
|
|
15
|
|
|
|
Б
|
А
|
|
16
|
Б
|
|
|
|
А
|
|
17
|
А
|
|
|
Б
|
|
|
18
|
|
|
Б
|
|
А
|
|
19
|
А
|
|
|
Б
|
|
|
20
|
А
|
Б
|
|
|
|
|
21
|
Б
|
|
|
А
|
|
|
22
|
Б
|
|
А
|
|
|
|
23
|
|
А
|
|
Б
|
|
|
24
|
|
|
Б
|
|
А
|
|
25
|
А
|
|
|
|
Б
|
|
26
|
|
Б
|
А
|
|
|
|
27
|
|
|
|
|
|
|
28
|
А
|
Б
|
|
|
|
|
29
|
|
|
А
|
Б
|
|
|
30
|
|
Б
|
|
|
А
|
З кожним із п’яти розділів
опитувальника підраховують кількість відповідей, які збігаються із «ключем».
Отримані результати порівнюють між собою для виявлення тих форм соціальної
поведінки в ситуації конфлікту, до яких найбільш схильний піддослідний, а також
тенденцій організації взаємин у складних умовах.
Соціометричний метод
(вивчення між особистих
стосунків у групі)
Членами групи пропонується
відповісти на запитання, які дають змогу виявити їхні симпатії та антипатії
один до одного, до лідерів, членів групи, яких група не приймає. Дослідник
зачитує два запитання і дає послідовним таку інструкцію: напишіть на папірцях
під цифрою 1 прізвище члена групи, якого ви вибрали б у першу чергу, під цифрою
2 – кого б ви вибрали, якби не було першого, під цифрою – 3 кого б ви вибрали,
якби не було б першого і другого. Потім дослідник запитує запитання про
особисті стосунки і так само проводить інструктаж.
З метою підтвердження вірогідності
відповідей дослідження може проводитися в групі кілька разів. Для повторного
дослідження беруться інші запитання.
Запитання до вивчення ділових стосунків
- а. Кого
зі своїх товаришів по групі ви попросили б у разі необхідності надати вам
допомогу в підготовці до занять (в першу, другу, третю чергу)?
б. Кого зі своїх товаришів по групі ви не хотіли б
просити про допомогу у підготовці до занять?
2. а. З ким з товаришів по групі
ви поїхали б у тривале службове відрядження?
б. Кого з членів своєї групи
ви не взяли б у службове відрядження?
3. а. Хто з членів групи краще виконує
обов’язки старости (профорга)?
б. Кому з членів групи
найважче буде виконувати обов’язки старости (профорга)?
Запитання для вивчення
особистих стосунків
- а. До
кого в своїй групі ви звернулися б за порадою у важкій життєвій ситуації?
б. З ким із групи вам не хотілося б ні про що
радитися?
2. а. Якби всі члени вашої групи жили в
гуртожитку, з ким із них вам хотілося б поселитися в одній кімнаті?
б. Якби всю вашу групу
переформували, кого з членів ви не хотіли б залишити в своїй групі?
3. а. Кого з групи ви запросили б на день свого
народження?
б. Кого з групи ви не
хотіли б бачити на своєму дні народження?
Оброблення результатів:
Одержані дані обробляють двома
графічними способами, що доповнюють один одного: 1) таблиці результатів; 2)
соціограми.
Таблиці результатів. Їх заповнюють в першу чергу, окрема за
діловими та особистісними стосунками.
За вертикаллю записують згідно з
їхніми номерами прізвища всіх членів групи, яка вивчається за горизонталлю –
лише їхні номери. На відповідних перетинах цифрами+1, +2, +3 позначають тих,
кого обрав кожен піддослідний у першу, другу, третю чергу цифрами -1, -2, -3 –
тих, кого піддослідний не обрав у першу, другу і третю чергу.
Взаємний позитивний або негативний
вибір обводиться в таблиці кружечком (незалежно від черговості вибору). Після
занесення позитивних й негативних виборів до таблиці треба підрахувати за
вертикаллю алгебраїчну суму всіх одержаних кожним членом групи виборів (сума виборів). Потім слід
підрахувати першу чергу дорівнює +3 балам (-3), у другу +2 (-2), в третю +1
(-1). Після цього підраховують загальну алгебраїчну суму, яка і визначає статус
кожного члена у групі.
Додаток 2
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА КАРТА УЧНЯ
Клас_______________________________________________________________________
П.І.Б. дитини_______________________________________________________________
Дата народження____________________________________________________________
Домашня адреса, телефон ____________________________________________________
Прізвище, ім'я та по батькові батьків
(опікунів)___________________________________
Сім'я: ______________________________________________________________________
(повна, неповна; з матір'ю, з батьком)
___________________________________________________________________________
Рідні батьки (опікуни); сирота, напівсирота
Сприяє гармонійному психічному і фізичному розвитку
(неблагополучна)
Кількість дітей у сім і ______________________________________________________
1/2/3/4 і більше Соціально-побутові
умови_______________________________________
Місце роботи батьків (опікунів), контактний телефон
Якщо не працюють, вказати причину інвалід/пенсіонер/домогосподарка/безробітний.
Якщо обидва батьки працюють за кордоном, хто
займається доглядом та вихованням дитини на цей момент (вказати контактний
телефон) бабуся (дідусь)/ тітка (дядя)/ знайомі тощо).
Дані про особливості перебігу психофізіологічного
розвитку дитини ________________
(Проходження вагітності, пологів у матері,
дані про захворювання дитини в перший рік життя; особливості історії розвитку
дитини (наявність психічних травм, важливих змін у житті дитини, важких
захворювань).
Стан
здоров'я_______________________________________________________________
{Здорова (стоїть на «Д» обліку),
дитина з особливими потребами (вказати ваду розвитку).
Психологічні показники (заповнюються у співпраці з
психологом)
(Тип темпераменту; особливості
характеру, його акцентуації, загальний рівень психічного розвитку (норма, затримка,
психофізичний інфантилізм, дисгармонія); особливості пізнавальних процесів;,
професійні інтереси; схильності, здібності; особливості поведінки, тип
відхилень у поведінці.)
Соціально-педагогічна характеристика
1. Соціальні шкідливості:_____________________________________________________
(Рання алкоголізація; нікотинова
залежність, вживання токсичних і психотропних речовин; потяг до азартних ігор,
потяг до асоціальних ігор; ранній сексуальний потяг? негативізм в оцінці явищ
дійсності.)
2. Відхилення в соціальній
поведінці:__________________________________________
(Грубість, бійки, прогули,
недисциплінованість, побиття слабких, вимагання, жорстоке ставлення до тварин,
крадіжки, порушення суспільного порядку (облік в інспекції у справах
неповнолітніх); немотивовані вчинки, втечі з дому.)
Взаємини дитини в сім'ї _____________________________________________________
(З ким із членів сій "і більше
спілкується, до кого більше звертається по допомогу чи пораду; із ким
найчастіше виникають конфлікти.)
Методи заохочення та покарання в сім'ї_________________________________________
Що викликає стурбованість батьків у поведінці та
навчанні дитини
Характер стосунків дитини з
однолітками_______________________________________
(соціометричний статус)
Типові конфлікти та шляхи їх вирішення________________________________________
Педагогічні показники________________________________________________________
(Темп навчання; труднощі в навчанні;
навчальні інтереси, що переважають.)
Зауваження та побажання вчителів щодо поведінки і
навчання дитини ______________
Соціальні пільги, якими користується дитина____________________________________
Рівень соціальної адаптації
1. Високий__________________________________________________________________
1.1. Усвідомлене прийняття і виконання норм
колективного життя.
1.2. Баланс індивідуального і соціального.
1.3. Гармонія взаємин з дорослими та однолітками.
1.4. Адекватне ставлення до педагогічних впливів.
1.5. зовнішній локус контролю.
1.6. Періодична участі, у житті дитячого колективу.
1.7. Задоволення своїм статусом і взаєминами.
2.
Середній_________________________________________________________________
2.1. Конформізм по відношенню до норм колективного
життя.
2.2. переважає або індивідуальне, або соціальне.
Яка надавалась допомога (комплекс заходів) _________________________________
_________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________
Соціальний педагог _______________________________
(підпис)
Додаток 3
Орієнтований
план роботи
ради
профілактики правопорушень
|
№
|
Назва заходу
|
Дата
|
Відповідальний
|
Примітка
|
|
1.
|
Скласти і
затвердити план роботи ради профілактики.
|
І неділя вересня
|
|
|
|
2.
|
Скласти списки
учнів схильних до правопорушень.
|
до 20.09.
|
|
|
|
3.
|
Скласти списки учнів, які безпричинно не
відвідують школу
|
до 20.09.
|
|
|
|
4.
|
Провести
психологічну діагностику учнів схильних до правопорушень (вивчити
соціометричний статус важковиховуваних учнів).
|
жовтень
|
|
|
|
5.
|
Проводити штаби
профілактики правопорушень
|
1 раз на місяць
|
|
|
|
5.
|
Прийняти міри
по залученню учнів до навчання
|
протягом року
|
|
|
|
6.
|
Контролювати
звітність класних керівників щодо невідвідування учнями школи без поважних
причин
|
потягом року
|
|
|
|
7.
|
Розробити
систему індивідуальної та групової роботи з учнями схильними до правопорушень
|
до10.10.
|
|
|
|
|
Проводити
індивідуальну та групову корекційну роботу з учнями даної категорії.
|
протягом року
|
|
|
|
8.
|
В методичному кабінеті , в бібліотеці оформити виставку літератури з
питань профілактики правопорушень.
|
14.11.
|
|
|
|
10.
|
Організовувати
консультації для батьків з запрошенням
психолога та соціального педагога навчального закладу, лікарів,
психологів, юристів.
|
протягом року
|
|
|
|
11.
|
Організовувати
зустріч підлітків з лікарями, працівниками міліції та громадськими
організаціями.
|
протягом року
|
|
|
|
12.
|
Систематично проводити
дні великого рейду з участю членів ради профілактики, батьківського комітету.
|
щомісяця
|
|
|
|
15.
|
Провести конференцію серед класних керівників по темі «Роль особистості
вчителя в корекції важковиховуваних учнів»
|
грудень
|
|
|
|
15.
|
Провести цикл
бесід по профілактиці негативних явищ, ВІЛ/СНІДу та насильства в учнівському
середовищі.
|
І півріччя
ІІ півріччя
|
|
|
|
16.
|
Організувати
роботу батьківського всеобучу з питань правового виховання.
|
протягом року
|
|
|
|
18.
|
Систематично
відвідувати неблагополучні сім’ї.
|
протягом року
|
|
|
|
19.
|
Залучення до
участі в шкільних та позашкільних гуртках учнів схильних до правопорушень.
|
протягом року
|
|
|
|
20.
|
Співпрацювати з
батьківським комітетом школи, учнівською радою, соціальними службами для
молоді, та ін. організаціями.
|
протягом року
|
|
|
|
21.
|
Систематично
заслуховувати на раді профілактики батьків, які негативно впливають на
виховання дітей.
|
протягом року
|
|
|
|
23.
|
Провести аналіз
стану виховної роботи серед правопорушників.
|
лютий
|
|
|
|
24.
|
Провести класні
батьківські збори із залученням членів ради профілактики.
|
грудень
квітень
|
|
|
ДИРЕКТОР
ШКОЛИ ___________________ П.І.Б.
(підпис)
Додаток 4
Забезпечення
системного підходу
до роботи з батьками
важковихованих
учнів
В Законі Україні! про загальну
середню освіту, Державній національній програмі "Освіта" визначено
основні завдання організації родинного виховання і освіти як важливої ланки
виховного процесу. Успішне виконання цих завдань залежить як від взаємодії
школи і сім’ї у вихованні підростаючих поколінь, так і від забезпечення
системного підходу до роботи з батьками.
Сім'я як соціальний інститут
завжди була в центрі уваги дослідників. Творча спадщина вітчизняних і
зарубіжних вчених (педагогів, психологів, соціологів) в галузі сім’ї велика і
багатогранна.
Соціальні дослідження
розглядають проблеми сім’ї у її структурі, як мікросередовище, типи сімей,
рольові функції її членів, тощо. Під структурою сім’ї наука розглядає структуру
комунікації, при вивченні якої найбільш важливим вважається встановлення
міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування, є важливою
передумовою успішного виконання сім'єю її виховних функцій. Виховання як процес
історично зумовлений, у всіх поколінь зазнає змін щодо форм, а не суті (
виховуємо завжди гармонійно розвинену людину).
Процес виховання підростаючого
покоління можна умовно поділити на три види:
- суспільне
- сімейне
- особисте (самовиховання)
Особливо проблематичним є
сімейне виховання. На його орієнтації не можуть не впливати соціальні чинники,
розвиток країни та інше.
Сімейне виховання - вид
непрофесійної педагогічної діяльності, яку виконують батьки. Згідно з
конституцією України громадяни зобов'язані турбуватись про виховання дітей,
готувати їх до самостійного життя, продовження роду, створити умови для їх
самореалізації.
Сім'я - це природній
різновіковий колектив, членів якого об'єднують не лише кровні, близькі
стосунки, але і традиції, моральні, правові норми, турбота про виховання дітей,
спільне проживання і домашнє господарство.
Хороша сім'я - це такий
колектив, де всі члени правильно будують свої взаємостосунки, поважають один
одного, мають спільні мету та інтереси, чітко розподілені обов'язки,
відповідальність між членами. Тому в такому колективі створюються благополучні
передумови для формування особистості.
Організація життя сім’ї
повинна бути таким чином, щоб самостійність дітей, яка базується на притаманних
вікових потребах в діяльності, поєднувалась з керівництвом дорослих.
Примірна структура системи роботи з
батьками:
- вивчення
соціального складу сім'ї, матеріального становища, педагогічної культури,
індивідуально-психологічних особливостей батьків, сімейного мікроклімату;
- психолого-педагогічний всеобуч батьків;
- батьківські збори (конференції);
- батьківські комітети школи, класу;
- рада батьків;
- консультпункти (індивідуальні, групові
консультації);
- дні відкритих дверей для
батьків;
Форми роботи з батьками:
- лекції, консультації з питань теорії та
методики родинного виховання;
- бесіди (індивідуальні, групові, колективні);
- прес-конференції "Ми і наші діти";
- усні журнали;
- диспути;
- зустрічі "за круглим столом";
- конференції з обміном досвідом родинного
виховання;
- перегляд фільмів на педагогічні теми;
- читацькі конференції по
обговоренню педагогічної літератури, періодичної преси з питань родинного
виховання;
- вечори запитань і відповідей;
- родинні мости, (зустрічі) з
батьками та обговорення проблем виховання дітей.
Самою розповсюдженою формою
роботи з батьками являються класні батьківські збори. Вони повинні стати школою
освіти батьків, повинні розширювати їхній психолого-педагогічній кругозір,
стимулювати бажання стати добрими батьками. На батьківських зборах аналізуються
навчальні досягнення учнів, їхні можливості, ступені просування класу в
навчальній діяльності. Батьківські збори - це можливість демонстрації
досягнутих дитиною успіхів. Розмова повинна йти не про бали, а про якість знань
і міру інтелектуальних зусиль, що відповідають пізнавальній і моральній
мотиваціям. До батьківських зборів необхідно готувати виставки творчих робіт
учнів, їхні досягнення не лише в навчальній діяльності. Є багато варіантів
проведення батьківський зборів. Тематика і методика зборів повинна враховував
вікові особливості учнів, рівень освіченості й зацікавленості батьків, цілі та
завдання виховання, що стоять перед навчальним закладом.
Рекомендації з проведення батьківських зборів:
• батьківські збори мають просвіщати батьків, а не констатувати помилки і
невдачі дітей у навчанні
• тема зборів повинна враховувати вікові особливості
дітей;
• збори
повинні мати як теоретичний так і практичний характер: аналіз ситуацій,
тренінги, дискусії, ділові ігри, тощо;
• збори - не місце для обговорення та
осуду дітей
• при
підготовці та проведенню батьківських зборів психологу необхідно дотримуватись
всіх етапів.
Література
1. Оржеховська В. Профілактика
правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод, посібник.- К.: ВіАН, 1996.- 351
с
2. Заросинський Ю., Заросииський О.
Причини і умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного
розроблення // Право України.- 2004.-№ 3.- С 64-68.
3. Васильківська І. Запобігання злочинності
неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України.- 2004.-№ 1.-С. 95-98.
4. Соціальна робота з дітьми та молоддю:
проблеми, пошуки, перспективи / За заг. ред. І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової.-
К.: УДЦССМ, 2000.- Вип. 1.- 276 с
5. Головченко В. Правове виховання
учнівської молоді: питання методології та методики.- К.: Наук, думка, 1993.-
134 с
6. Запорожан І. Правове виховання молодших
школярів: Навч.-метод, посібник.- Ужгород-Тсрнопіль: Мистецька лінія, 2002.-
158 с
7. Ковчина І. Зміст і
організаційно-правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку //
Соціальна робота: технологічний аспект- К.: ДЦССМ, 2004.-
С.347-355.
8. Права дитини - права людини:
Інформ.-метод, посібник Ш / Упор. 3. Галковська, T. Жданюк, С. Яровий.-К.,
1999.- 148 с
9. Карнейчик Α., Смагипа Л., Царик И.
Содержание работы в 5-9-х классах // 100 уроков по правам ребенка: Учеб.-метод,
пособие.- Минск, 1999.- С. 38-70.
10. Соціальна робота в Україні: теорія та
практика: Посібник для підвищення кваліфікації працівників соціальних служб для
молоді. 4-а частина / За ред. А.Я. Ходорчук.- К.: ДЦССМ, 2003.- 272 с
11. Запобігання незаконному обігу
наркотичних засобів серед неповнолітніх м. Києва: Метод, рекомендації / Під
заг. ред. С О. Повіка.- Київ, 2000.- 90 с
12. Капська А. Соціальна робота: деякі
аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навч.-метод, посібник.— К.: УДЦССМ,
2001.-220 с
13. Толстоухова С. Социальная защита
молодежи и социальная работа с нею // Соціальна робота в Україні: теорія і
практика.- 2003.- № 4.- С. 12-17.
Немає коментарів:
Дописати коментар